Досвід роботи

Особливості створення індивідуальної освітньої програми

У гурток радіоконструювання приходять діти різного віку.  Програмою передбачено відвідування гуртків з 6-7 класів. Записуються у радіогуртки діти з різним рівнем мотивації, підготовки, життєвого досвіду.

До кінця вересня кожного навчального року формуються групи учнів, які бажають займатися даним видом технічної творчості. До гуртків приймаю всіх бажаючих, як правило, 20-25 учнів. Важливо зазначити, що до кінця навчального року кількість дітей, які відвідують гурток, зменшується. Це вважаю нормальним. В результаті у гуртку залишаються діти, яким не тільки цікаво займатися даним видом творчості, але які готові прикладати зусилля, працювати, досягати результатів в даному напрямку діяльності.

Рано чи пізно, переді мною, як керівником гуртка, стає важке завдання – як максимально задовольнити інтереси своїх вихованців? Як підвищити їхню мотивацію до занять технічною творчістю, як створити таке середовище, яке б стимулювало позитивні зміни у розвитку особистості дитини?  Нарешті, як організувати роботу з дітьми, які проявляють підвищений рівень здібностей до даного виду творчості.

На початку роботи проводжу співбесіди з кожним учнем, під час яких виявляю, чому вони записались саме в радіотехнічний гурток, чим вони хотіли б займатися, які конструкції, моделі бажають побудувати, тобто чого очікують від занять. Дуже важливим у виявленні інтересів і здібностей дітей також вважаю спостереження за роботою учнів на заняттях.

Багаторічна педагогічна практика допомогла мені зрозуміти, що  для розвитку креативності необхідний простір творчої свободи, уважне, довірливе відношення з дітьми і можливість створення дитиною індивідуального творчого продукту у ході своєї праці, яка заснована на поєднанні творчості з наявною базою знань.

Я часто стикаюсь з дітьми, які високо мотивовані для даного напрямку діяльності, мають неординарне, творче мислення, широкий кругозір. Такі діти потребують особливого підходу, допомоги, конкретних програм розвитку, які виходять за рамки типових навчальних програм.

Згідно Концепції обдарованості американського психолога Джозефа Рензуллі, обдарованість дітей є збігом трьох характеристик: інтелектуальних здібностей, креативності (швидкість, гнучкість, оригінальність) і творчої мотивації (орієнтування на результат). Багато дослідників вважають, що тільки діяльність за внутрішньою потребою, а не в результаті примусу, сприяє розвитку творчих здібностей.

Проаналізувавши літературу з проблеми обдарованих дітей та спостерігаючи за своїми вихованцями, я виділив для себе найбільш важливі характерні риси, притаманні  лише обдарованим дітям, що послужило мені опорою в роботі з високо вмотивованими і інтелектуально обдарованими учнями:

• вони активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень своїх досліджень;

• вони здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки, а також будувати альтернативні моделі і системи подій;

• талановиті діти легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволенням сприймають складні і довгострокові завдання і терпіти не можуть, коли їм нав'язують готову відповідь;

• обдарована дитина здатна тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вона буквально занурюється у свою роботу, якщо це їй цікаве;

• обдаровані діти постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що "недоступні", у рішенні часто досягають успіху.

Крім того, узагальнення практики роботи з обдарованими дітьми, дозволили виявити п’ять  основних підходів  у роботі з обдарованими дітьми: системний, діяльнісний, ціннісний, особистісно-орієнтовний та рефлексивний.

Системний підхід передбачає формулювання мети, програмно-цільове планування, організацію діяльності, коригування діяльності, аналіз зворотного зв'язку, визначення ефективності роботи педагога, заохочення.

Діяльнісний підхід визначає відносини між педагогом, батьками та обдарованою дитиною як суб'єкт-суб'єктні і передбачає активність самого обдарованої дитини.

Ціннісний підхід націлює педагогів, обдарованих дітей та їх батьків на залучення до загальноприйнятих цінностей, на їх обмін у вільному спілкуванні з метою розвитку навичок взаємодії з однолітками, соціумом, і формування впевненості в собі як повноцінного суб'єкта освітнього середовища.

Особистісно-орієнтований підхід при навчанні обдарованих дітей полягає в постійному зверненні до їх суб'єктивного досвіду, до досвіду їхньої власної життєдіяльності. Найважливіше при цьому - визнання самобутності й унікальності кожного обдарованої дитини.

Таким чином, щоб забезпечити  розвиток творчих здібностей обдарованих дітей у системі позашкільної освіти необхідно використовувати такі форми організації навчання, які б максимально створювали умови для реалізації особистісного потенціалу учня в освіті.

Слід зазначити, що пошуки в напрямку розробки індивідуальних форм організації навчання ведуться багатьма фахівцями в різних країнах. Більшість зарубіжних дослідників схиляються до того, що гранично індивідуалізувати навчальну діяльність дитини можна тільки одним способом - розробити індивідуальні навчальні програми для кожного учня, виходячи з його індивідуальних можливостей і особливостей.

На мій погляд, з метою досягнення поставлених освітніх цілей і завдань, при здійсненні психолого-педагогічного супроводу через індивідуальну освітню програму організується спеціальна діяльність конкретної обдарованої дитини і його сім'ї.

Методика побудови індивідуальних освітніх програм мало розроблена, особливо для використання в системі позашкільної освіти. У численних книгах і статтях про розвиток дитячої обдарованості багато різних цікавих завдань, методик. Але з власного досвіду роботи знаю, що серйозний педагогічний ефект не можуть гарантувати окремі завдання і методики, його можна досягти тільки маючи цілісну систему – індивідуальну освітню програму.

В будь якому разі, в основі  індивідуальної освітньої програми лежать три складові:  розвиток уявлень - «знаю»; розвиток суб'єктивних відносин - «хочу»; розвиток індивідуальних технологій діяльності - «можу».

З чого я починаю розробку індивідуальної освітньої програми для конкретної дитини? Заняття у гуртку І року навчання формують необхідну теоретичну базу, уміння і навички, які неможливі для подальшого опанування радіоелектронним конструюванням.  Наприкінці навчального року я вже можу  визначити дітей,  які мають стійкий інтерес до радіо конструювання, нестандартно мислять.

Наступним етапом моєї роботи є проведення співбесід з такими дітьми та їх батьками. Слід зазначити, що на всіх етапах створення програми передбачаю участь батьків у розробці, особливо це стосується визначення цілей та сумісної діяльності дитини, керівника гуртків та батьків (додаток 3). Такі співбесіди, іноді, анкетування, надають мені уяву про зміст, напрямок індивідуальної роботи з дитиною, що потім буде покладено в основу  індивідуальної програми.

Так як же структурувати матеріал в індивідуальній програмі щоб врахувати зміст типової та особливості змісту навчання конкретної дитини?

Пошуки оптимальних форм і змісту  індивідуальної програми для обдарованої дитини переконали мене, що дана програма повинна мати індивідуальну складову щодо цільового, змістовного, технологічного компонентів; передбачати успішність, відображати інтереси обдарованої дитини, сприяти успішності дитини через зміст і форми роботи.

Цільовий компонент індивідуальної програми включає визначення мети, завдань,  потреби, мотиви дитини при отриманні освіти  у гуртку.

Змістовний компонент у виявленні мінімуму обов’язкових знань, практичних  навичок  через засвоєння тем типової програми, вибору тем, які будуть вивчатися поглиблено, самостійно, їх групування тощо.

Зрозуміло, що дуже важливим є технологічний компонент, який складається з педагогічних технологій, методик, систем навчання і виховання.

При виконанні програми необхідно проводити діагностику результативності та своєчасно вносити корективи як у зміст, так й у вибір методики  навчання.

Таким чином, створена програма максимально враховує рівень розвитку дитини, на кожному занятті поступово збагачуються, поглиблюються знання та уміння дитини, періодично відпрацьовується  кожен вид діяльності. В результаті я отримую інтегровану програму, що передбачає інтеграцію навчальних тем,  універсальних способів навчання, комунікативного навчання.

При цьому способі структурування матеріалу відкриваються великі можливості для дослідницької діяльності вихованців, які спрямовані на розвиток їх обдарованості.

Програму, як правило, доцільно розробляти на термін від 3 місяців до 1 року. Все залежить від поставлених цілей, різня розвитку дитини. Зрозуміло, що будь яка навіть досконала програма  не може передбачити, наприклад витрат часу, тому сутність її побудови  у тому, щоб завжди можна внести корективи у розвиток та навчання дитини.

Враховуючи особливості обдарованих дітей, можна окреслити коло методів, освітніх технологій, які  доцільно застосовувати в рамках проходження даної програми.

Безумовно, найбільш ефективними я вважаю  методи творчого характеру (проблемні, пошукові, евристичні, дослідницькі, проектні, індуктивно - дедуктивні) в поєднанні з методами самостійної роботи. Вони виключно ефективні для розвитку творчого мислення і багатьох важливих якостей особистості (пізнавальної мотивації, допитливості,  високої концентрації уваги, наполегливості, самостійності, бачення проблеми там, де інші діти її не бачать, оригінальності мислення, відмінної пам’яті, широти інтересів, подолання незадоволеності отриманими результатами тощо).

Працюючи над оптимальною структурою індивідуальної освітньої програми-маршруту, я врахував схему, яку запропонував Дж. Рензуллі для організації роботи з обдарованою дитиною. Отже, необхідно:

1. Визначити рівень розвитку дитини (в т.ч. її якості і здатності);

2. Окреслити довгострокові і короткострокові цілі і шляхи до їх

досягнення.

3. Визначити час, який повинна витратити дитина на засвоєння  стандартної і спеціальної програм.

4. Передбачити участь батьків.

5. Визначити способи оцінки успіхів вихованця.

При складанні індивідуальної навчальної програми особливу увагу приділяю діагностичному етапу. Цей етап дає можливість визначити рівень розвитку  дитини, особистих якостей учнів.

Діагностування краще проводити з фахівцем, тому я звертаюсь до шкільного психолога, який, використовуючи спеціальні методики, виявляє рівень розвитку здібностей і обдарованості даної дитини. Дуже важливо під час діагностики визначити особливості нервової системи обдарованої дитини. Часто-густо обдаровані діти некомунікабельні, не вміють працювати в групі, колективі. Це сприяє розвитку неповноцінності,  комплексу одинака, що заважає таким дітям розкриватися, реалізуватися себе та бути зрозумілими  соціумом.

Після отриманих результатів діагностики я  з’ясовую, що зацікавить учня найбільше, є актуальною для нього і батьків.  Обговорюємо, чим конкретно хоче  займатись, які результати очікує від роботи  дитина, батьки.

Таким чином, вдається визначити, який навчальний матеріалом треба  засвоїти на стандартному, а які на поглибленому рівнях. Також заздалегідь обговорюємо можливі варіанти виконання практичних завдань (прилад, пристосування, тренажер, макет, творче завдання тощо).

Отже, з моєю допомогою обдарована дитина:  чітко сформулює цілі роботи  у гуртку, визначає актуальну тематику навчального матеріалу, передбачає форму кінцевого продукту, встановлює терміни освоєння  змісту, обирає способи діяльності, оцінювання результативності роботи.

Що стосується форм організації занять  з обдарованою дитиною, вони різноманітні. Це може бути: евристична бесіда, практичне заняття, творча майстерня, тренінг, експеримент, мозковий штурм тощо.

    Форма підведення підсумків також може бути різноманітною. Це: захист проекту, персональна виставка, участь у конкурсах, виставках, конференціях різного рівня, здобуття грантів, виступ з творчим звітом на батьківських зборах та ін..

    Оцінка успіхів проводиться регулярно після закінчення  теми. Результати вносяться в індивідуальну картку роботи з обдарованою дитиною. Також обдарована дитина може проводити  самооцінку своєї роботи: які цілі ставились на початку роботи, яким чином вони досягались, що вдалося/не вдалося, чому, що ще треба зробити надалі? (додаток 2)

   Як приклад складання індивідуальної освітньої програми, пропоную програму з  гуртківцем Захаром Д. на 2015/2016 навчальний рік

        Мета: Створення психолого-педагогічних умов для особистісного розвитку і самореалізації вихованця, створення умов для задоволення потреб учня і його батьків в досягненні необхідного освітнього результату, розширення можливості реалізації інтелектуальних, творчих здібностей у творчих конкурсах, змаганнях різних рівнів з НТТМ.

        Завдання: розвиток творчих здібностей особистості;

стимулювання пізнавальних процесів. підтримка прагнення до самостійної діяльності . формування вміння творчо використовувати накопичені знання (конкурси, вікторини, конференція).

розвиток комунікативних навичок;

допомога у соціалізацїї у дитячому колективі

Пояснювальна записка

         В основі побудови індивідуальної освітньої програми лежать: інтереси і потреби самого учня і його батьків у досягненні необхідного освітнього результату; самовизначення учня; дані діагностики.

За даними діагностики у вихованця виявлені наступні показники:

-      підвищена мотивація до вивчення радіотехніки (інтерес до цієї галузі знань, бажання більше дізнатися в цій області, приклад старшого брата – студента, заохочення батьків тощо);

- бажання вивчати радіоелектроніку на поглибленому рівні (інтерес до навчальної діяльності, процесу пізнання, пошуку; бажання експериментувати, робити самостійні відкриття);

- самовизначення вихованця з вибором майбутньої професії.

         Для вихованця характерний досить високий темп оволодіння новими знаннями і здатність самостійно їх застосовувати. Він легко засвоює матеріал, відрізняється здатністю до узагальнення, вільно перемикатися з однієї розумової діяльності на іншу. У вихованця добре розвинена пам’ять, логічне і образне мислення, спостережливість.  Але Захар Д. відрізняється підвищеним рівнем тривожності, невмінням виступати на «публіці».

        При плануванні роботи враховано, що  в результаті навчання у гуртку 1 року навчання у гуртківця  сформовано компетентності: пізнавальна – оволодіння елементарним уявленням про початкові технічні знання з основ електрорадіотехніки ; практична – формування елементарних вмінь і навичок розробки друкованих плат та їх паяння; творча – забезпечення набуття просторового та логічного мислення, уяви, фантазії; соціальна – розвиток позитивних якостей особистості: працелюбність, самостійність, наполегливість

         Для організації навчання важливо допомогти вихованцеві чітко побудувати свою освітню діяльність: мотивувати, визначити конкретні завдання, скласти план роботи по темі, ознайомити з видами робіт у рамках теми, ознайомити з  вимогами до рівня засвоєння знань, умінь, навичок, чітко визначити додатковий  об’єм матеріалу для самостійного опрацювання.

Тематичний план

Поглиблене опрацювання тем начальної програми		Самостійне опрацювання (год)		Форми, методи навчання	Результат
Тема програми. Електрофізичні характеристики напівпровідників.. Резистори. Коефіцієнт опору. Індивідуальна тема: Регулятор  кімнатної температури  (21год.)
Фізичні принципи роботи пристрою для підтримки постійної температури. (3 год.) .		Виконання та оформлення  схеми з використанням терморезисторів з різними характеристиками температурного  коефіцієнту опору.       (6 год.) Виготовлення плати методом друкованого монтажу. Збирання пристрою (12 год.)		Творче завдання, яке допускає декілька варіантів рішення Практична робота	Участь  у Всеукраїнській виставці – конкурсі науково-технічної творчості учнівської молоді  «Наш пошук і творчість – тобі, Україно!»:
		«Чи задоволений я роботою?»		Анкетування	Рефлексія
Тема: Конструювання радіоелектронного обладнання Індивідуальна тема:   Зарядний пристрій для ноутбука (для живлення від бортової мережі автомобіля) (21 год)
Розрахунок та виготовлення дроселя необхідної індуктивності.(18 год)		Ознайомлення з поняттям індуктивності. Будова мікросхеми як мініатюрного електронного блоку з активними та пасивними елементами (3 год)		Опрацювання літератури, Інтернет ресурсів. Дослідницько-пошукова робота Практична робота	Виготовлення приладу для сімейного автомобіля
«Які труднощі виникають у роботі? Як їх подолати?»				Співбесіда	Зустріч з шкільним психологом
Тема програми: Виготовлення  радіоелектронного обладнання Індивідуальна тема:   Економічний пристрій для освітлення салону автомобіля (24 год.)
Фізичні характеристики: електричні та теплові параметри. Методика розрахунку номіналів світло діодів. Розрахунок кількості світлодіодів та їх послідовно – паралельне вмикання в залежності від потужності світлоприладу та напруги бортової мережі автомобіля.(3 год)		Напрямки сучасного енергозбереження Застосування світло діодів в освітленні. (3  год.) Способи регулювання яскравості світлодіодного світильника. (3год.) Виготовлення плати методом друкованого монтажу. Збирання пристрою. (12 год.) Застосування закону Ома для розрахунків ділянки ланцюга		Опрацювання літератури, Інтернет ресурсів. Експерементальні методи. Практична робота Повторення теми з підручника фізики	участь  у: міському зльоті юних техніків НТТМ; обласному етапі Всеукраїнської науково-технічної  виставки – конкурсі –       молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України»
Тема програми: Розробка та виготовлення радіоелектронних приладів Індивідуальна тема: Охоронний пристрій з оповіщенням по каналу стільникового зв’язку «GSM- сигналізація» (30 год)
Ознайомлення із системами та типами пристроїв охорони майна та пожежної сигналізації тощо. (2 год) Порядок розрахунків та виготовлення  трансформатора живлення пристрою «GSM- сигналізація» напругою 220 В/8В (21 год)		Принцип дії та побудови існуючих систем охоронних пристроїв з оповіщенням по каналам  стільникового зв’язку (3 год)		Консультація фахівця з охоронної агенції «Срібна брама» (1 год) Опрацювання літератури, Інтернет ресурсів Експерементально- дослідницька Практична робота	Участь у міському зльоті юних техніків «Це ви можете»
Тема програми: Підведення підсумків роботи. Індивідуальна тема: Підготовка персональної виставки. Захист виконаних робіт. (3 год)
	Підготовка доповіді-коментарю для виступу				Аналіз виконання поставлених завдань на рік Моніторинг рівня навчальних досягнень  учнів в школі з предметів
Чи задоволені батьки роботою сина за індивідуальною програмою? Що змінилось у поведінці  дитини?			Опитування, співбесіда		Підведення підсумків

Висновки.

Кожна обдарована дитина – індивідуальність, яка вимагає особливого підходу, Сприяння реалізації обдарованості частіше всього вимагає особливих умов і підходів.

Працюючи з обдарованими дітьми в гуртках радіоконструювання я прийшов до висновку, що  впровадження та використання індивідуальних освітніх програм дає максимальний результат розвитку таких дітей.

Дана програма будується на основі типової з максимальним врахуванням особливостей розвитку дитини, його уподобань, інтересів.

Найбільш продуктивною є наступна схема:

1.      Діагностика рівня розвитку дитини, виду обдарованості, психологічних особливостей.

2.      Визначення цілей і завдань, які мають бути досягненні дитиною після проходження даної програми (з врахуванням проміжних цілей).

3.      Визначення часу, який потрібен дитині на засвоєння тем типової та індивідуальної програм.

4.      Врахування очікувань батьків та включення їх в процес засвоєння програми.

5.      Розробка  календарно-тематичного плану.

6.      Внесення коректив у зміст, час проходження програми.

7.      Визначення результатів роботи  та підведення підсумків роботи.

       Практика роботи показала, що у навчанні обдарованих дітей найбільш ефективними є робота вихованця гуртка з педагогом, самостійна робота для здобуття нових знань. Керівник гуртка виступає не тільки носієм знань, але й як помічник у становленні особистості дитини.

        Розвиток обдарованої дитини у процесі засвоєння нею індивідуальної освітньої програми  здійснюється у трьох напрямках:

1. Особистісний розвиток дитини.

2. Удосконалення і розвиток обдарованої дитини в обраному виді діяльності, тобто у предметно-діяльнісної сфері.

3. Підвищення рівня навченості та функціональної грамотності обдарованої дитини.

 Для успішного освоєння індивідуальної освітньої програми  обдарованими дітьми у процесі підготовки до навчального заняття педагогу слід:

- визначити спільну мету і її конкретизацію в залежності від різних етапів заняття;

- передбачити різні форми організації роботи;

- Визначити критерії оцінки продуктивності роботи обдарованої дитини з урахуванням характеру завдань;

- визначити характер спілкування і міжособистісних взаємодій з обдарованою дитиною у процесі заняття:

- використання різних форм спілкування (монологу, діалогу, полілогу) з урахуванням цілей заняття;

- проектування характеру взаємодій обдарованих дітей на занятті з урахуванням їх особистісних особливостей і вимог до міжгрупової взаємодії;

- використання змісту суб'єктного досвіду всіх учасників заняття в діалозі «обдарований дитина - педагог» і «обдарований дитина - інші діти».